Меблеві матеріали - від витоків до сучасності

Історія розвитку меблевих матеріалів

Розмова про меблеві матеріали доречно розпочати з витоків. У Стародавньому Єгипті та Месопотамії вже були відомі всі основні види меблів — лавки, стільці, крісла, різні варіанти столів, кушеток, скринь, що стали прообразом сучасних шаф. Матеріалами служили різні породи дерева, очерет, пальмове листя, сухожилля, шкіра. Вже в Стародавньому Єгипті робили меблі, оковані шляхетними металами, прикрашені фаянсом і камінням. Античні художники (Давня Греція та Рим) розробили класичні меблеві форми, які послужили зразками для всіх наступних стилів, у тому числі найсучасніших. Вони були майстрами щодо поєднання простоти, витонченості, витонченості ліній та комфорту.

Сучасні меблеві матеріали

Основним матеріалом сучасного меблевого виробництва є різні види дерев'яних плит.

ДСП (деревно-стружкові плити). Найбільш поширеним в Україні меблевим матеріалом є деревно-стружкові плити, які виготовляються з відходів лісопиляння, деревообробки та фанерного виробництва. Як сполучні речовини використовуються при гарячому пресуванні плит переважно карбамідоформальдегідні смоли. Виробництво ДСП зародилося наприкінці 30-х років минулого століття в Німеччині та Швейцарії — країнах, бідних власними лісовими ресурсами та тому особливо зацікавлених у максимальному використанні деревних відходів. З ДСП виготовляють конструкційні елементи меблів, стінки та полиці шаф, бічні та горизонтальні поверхні столів, стільниці.

ДВП (дерево—волокнисті плити) — листовий матеріал, який виготовляється в процесі гарячого пресування маси з деревних волокон, сформованих у вигляді килима. Ці волокна отримують шляхом пропарювання та розмелювання деревної сировини. Вони являють собою окремі клітини тканин, їх уривки або групи клітин деревини. Сировиною служать відходи лісопиляння та деревообробки, технологічна тріска та дров'яна деревина. Для поліпшення експлуатаційних властивостей в масу додають зміцнюючі речовини (наприклад, синтетичні смоли), парафін, церезин, антисептики та ін. (сухий спосіб).

Промислове виробництво ДВП було розпочато вперше у США 1922 року. Ця технологія набула у світі найбільшого поширення. Нею нині працює значне число заводів у багатьох країнах. У меблевому виробництві використовуються тверді ДВП завтовшки від 3,2 до 5 мм. З ДВП виготовляють конструкційні елементи меблів, задні стінки та полиці шаф та тумб, нижні полиці у диванів, висувні ящики, спинки ліжок, перегородки. Їх також використовують при виготовленні гнутоклеєних деталей із зовнішніми шарами зі струганого шпону цінних порід.

МДФ — ДВП середньої щільності. МДФ — це плитний матеріал, виготовлений із висушених деревних волокон, оброблених синтетичними сполучними речовинами, і сформованих у вигляді килима з подальшим гарячим пресуванням та шліфуванням. Абревіатура МДФ є калькою з англійського MDF (Medium Density Fiberboard). МДФ виникли як розвиток сухого способу виробництва ДВП з урахуванням удосконалюваних під час виготовлення ДСП технологій. Початок промислового виробництва МДФ датується 1966 (США). Вітчизняне виробництво МДФ не задовольняє внутрішній попит та дефіцит покривається за рахунок імпорту.

МДФ — більш прогресивний плитний матеріал у порівнянні з ДСП та ДВП. Сьогодні МДФ є активним конкурентом ДСП, про що свідчить уповільнення темпів споживання останніх.

Шпон (від німецького слова "span" (шпан) — стружка). Сьогодні термін шпон і означає тонкий листовий матеріал, отриманий з цільної деревини шляхом лущення або стругання і використовуваний для облицювання поверхонь або виготовлення фанери.

Оздоблювальні матеріали та покриттяСучасне стилістичне та кольорове розмаїття меблів досягається завдяки використанню захисно-декоративних покриттів. Найбільшого поширення набули технології з випуску ламінованих і кашованих плит.

Ламінування — облицювання плівками на основі паперів, просочених меламіновими смолами, що затверджуються під впливом високих температур та тисків. Дане покриття має стійкість до подряпин, впливу хімічних реактивів, і є аналогом декоративного паперового шаруватого пластику (ДБСП), що виготовляється за подібною технологією і званому в Німеччині ламінатом. У нас ламінатом називають вже ламіновану плиту, а німецький ламінат — просто пластиком.

Під кашуванням у меблевій промисловості розуміють облицювання деревної плити полімерною плівкою або паперово-смоляною плівкою з повною поліконденсацією смоли та подальшим нанесенням шару лакофарбового матеріалу.

Часто ці плівки узагальнюють однією назвою — плівка з фініш-ефектом. Закріплення плівки на плиті відбувається за допомогою клею, що наноситься на плиту або плівку в технологічному процесі облицювання.

В останні роки за кордоном динамічно розвивається ринок меблів з використанням скла та металу як основні матеріали. У сучасному меблевому дизайні відзначається тенденція широкого використання скла та металу у виробництві побутових та офісних меблів. Поява цього сегменту ринку та його динамічний розвиток пояснюється тим, що використання скла та металу у виробництві меблів дозволяє розширити та урізноманітнити асортимент виробів, виявити стильові напрями. Скло використовується як у вигляді конструктивних деталей меблів, так і як декоративні та накладні елементи, що дозволяють поліпшити естетичні властивості меблів. Застосовуються різні види загартованого та незагартованого скла: прозоре, матове, тоноване, забарвлене. Каркас та опори цих виробів виготовлені з деревних матеріалів або металевих труб круглого та прямокутного перерізу.